«Радійте зустрічам, у них є щось Божественне» – саме цими заповітними словами отця Василя Поточняка хочеться почати про сьогоднішній захід у районній бібліотеці.
Презентувати книгу «З дороги зцілення» (на світлу пам’ять о. Василя Поточняка) до нас завітала письменниця з с. Клубівці, наша добра і щира подруга, наша «бібліотечна муза» – п. Оксана Пронюк та п. Ольга Шкляр – представниця спільноти колишніх заробітчан «Пієта», яким Господь дав ласку бути особисто знайомими і співпрацювати з отцем Василем Поточняком.
Учасники зустрічі, а це були бібліотекарі Тисменицької ЦБС , вже не вперше зустрічаються з нашими гостями, і кожна зустріч несе багато яскравих емоцій. Здавалось, привід сумний, адже герой книги уже не серед нас, та пам’ять про нього дарує радісні моменти і спогади. Це все читалось по очах у присутніх ,під час перегляду презентації про життєвий шлях о. Василя Поточняка «Апостол трудових мігрантів».
В особі о. Василя маємо гарний приклад молитви і довіри Богові “аж до сліз і перемоги у випробуваннях”, в кожній життєвій ситуації радісній чи прикрій. Починаючи з 2001 року о. Василь опікувався українцями Італії, а згодом, після створення Пасторально-міграційного відділу – українцями емігрантами в європейських країнах, де не було структур УГКЦ. У 2006 році отець Василь Поточняк став організатором десятиденної пішої прощі мігрантів та їх родин “Самбір-Зарваниця”. З 2008 року організатором та натхненником щомісячних зустрічей мігрантів, нічних прощ та молитовних чувань мігрантів та їх рідних у різних містах України: Львів (нічна проща Львів-Страдч), Дрогобич (нічна проща Львів-Грушів), Стрий (нічна проща Стрий-Кохавино), Самбір (десятиденна проща “Самбір-Зарваниця”, нічна проща Самбір-Лаврів), Івано-Франківськ (нічна проща Івано-Франківськ- Погоня, Івано-Франківськ-Крилос, Івано-Франківськ-Духова Криниця), Гошів (нічні чування на Ясній Горі), Болехів (зустріч мігрантів), Тернопіль (конференція мігрантів), Киів (зустріч Нового року, конференція мігрантів, нічні чування), організатором Великопосних і Передріздвяних реколекцій для прочан (Гошів, Стрілки, Дрогобич), ідейним натхненником спорудження пам’ятника трудовим мігрантам (заробітчанам) у Зарваниці, фестивалю мігрантської творчості у Зарваниці та багатьох духовних та культурно-патріотичних починів.
З серпня 2012 року тривала боротьба отця Василя проти страшної недуги – раку легень, в якій він мужньо стояв у вірі, у великому дусі та терпінні. Та попри все – отець безперервно продовжував підготовку та організацію прощі мігрантів із Самбора до Зарваниці. «…Де Бог кличе, там я є щасливий» – твердив отець Василь Поточняк.
Віримо, що зараз отець є щасливим біля Господа Бога і вимолює щастя для нас, нашої Церкви, яку дуже любив і називав Небом, для нашої України, вірним сином якої був до останнього подиху. Його слово надихає нас досі: «Не смійте сумніватися в Україні! Не нарікайте на Україну і наш народ!… Мусимо робити кожен усе, що від нас залежить для спільної перемоги, а не нарікати…» Він горів і запалював у кожному дію для Бога і України: «…Не нарікаймо, а дякуймо, не сумуймо, а радіймо, не користаймо, а служімо…»
Власне у служінні, як на прощі, так і в родині, у суспільстві – отець вбачав істинну радість, благодать, любов.
Говорити багато про нього – це нічого не говорити, бо він сам за себе все сказав. Не нарікав, дякував, любив, прощав…. Справжній друг для кожного, хто знайомий з його особистістю. Часточка о. Василя Поточняка є і у нашій бібліотеці. Це Біблія підписана ним власноруч і подарована для Тисменицької РБ. Не сумуймо. Він з Богом. А тільки принесімо Богові подяку, як того вчив і він. Адже, любити можна не тільки тих, хто живий, а й тих, кого Бог назавжди оселив у своєму серці. У нашій пам’яті, у молитвах, у думках отець Василь Поточняк – приклад українського священика. Він – духівник, лідер, патріот, він – той, що відважно йде і веде за собою. Таким був, таким і буде… Бог обирає кращих… Вічная пам’ять!
P.S. Окрема подяка нашим гостям за подаровані книги Ігора Лазоришина «Кроки до неба» та Олени Гінди «Поетична творчість української трудової спільноти в Італії початку ХХІ століття».