ВІЧНОЇ ТА СВІТЛОЇ МОЛИТОВНОЇ ПАМ’ЯТІ ОЛЕГА ЛИШЕГИ … 🙏🙏🙏🇺🇦🇺🇦

17 грудня день пам’яті Олега Лишеги – видатного українського поета, есеїста, драматурга, перекладача, скульптора (1949-2014).

Його називали потенційним нобелянтом, людиною зі світовим ім’ям, реформатором української поезії.

“У свої 23 роки він вже був інтелектуалом: світова література, образотворче мистецтво, філософія Сходу, кіно, театр, класична музика, джаз, яким так захоплювався Чубай. Обмеження можливостей, приписаних йому есе-се-ром, пригнічували. Молодій людині в наш час важко це зрозуміти. Адже 18 років йому заборонено було працювати за фахом, видавати книжки.”, – Дарія Ткач-Лишега.

Олег Лишега був першим українським поетом, нагородженим премією ПЕН-клубу за поетичний переклад. Книга Лишеги “Друже Лі Бо, брате Ду Фу” в 2010 році увійшла до довгого списку премії української служби ВВС “Книга року ВВС”.

Він народився в Тисмениці на Івано-Франківщині в родині вчителів.

У 1968 р. вступив до Львівського університету на англійську філологію. У студентські роки здружився з поетом Грицьком Чубаєм, був учасником літературно-мистецького середовища, яке збиралося в Чубая. Завдяки цьому середовищу, Лишега захопився поезією – за власними спогадами, у 21-річному віці – під впливом Грицька Чубая, і почав писати власні вірші.

Він зазнав переслідувань з боку радянської влади як активний учасник літературно-мистецького середовища, натхненником якого був поет Грицько Чубай.

Як одного із авторів самвидавного альманаху “Скриня” Олега Лишегу було виключено з останнього курсу Львівського університету.

Олег Лишега – автор поетичних збірок “Великий міст” (1989) і “Снігові та вогню” (2002), а також збірки прозових творів “Друже Лі Бо, брате Ду Фу” (2010).

Свої тексти він закінчував не трьома, а двома крапками.

А ще займався дерев’яною скульптурою.

“Поезія живе у різних формах, і література – це далеко не абсолют поезії. Поезія може жити усюди, зокрема і в скульптурі. На відміну від живопису, який потребує денного світла та тіні, скульптура є продуктом ночі і найбільше наближена до музики. Різьбярство – це алхімія дерева, це алхімія запаху, кольору й навіть слова.”, – Олег Лишега.

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.

Пісня 43

Все видно, рукою доторкнешся – а ніби ніч..

І тільки очерет блищить на сонці..

Так ніби чиста річка перебігла,

Омила все у місячному сяйві..

Неглибоко під ногами картопля

З грубими, невмитими личками янголів зітхає..

Дихає яма, привалена живцем..

Під низьким склепінням ще важче, може, надії..

Рука розгребла те, що було снігом,

Пробившись у потаємний світ,

Ззавмерла..

Вони спотворили мою пісню..

Це була добра пісня,

Але вони не зрозуміли і спотворили її..

А я ж вклав у неї все своє життя..

(Олег Лишега)

MiraStudia Модерна Україна