
«… Людина живе доти, поки про неї пам’ятають…» Саме так , словами світлої пам’яті Михайла Медвідя до книги «Та не однаково мені», розпочали зустріч –спогад про нього та презентацію його книги «Тисмениця: роздуми і спогади» у бібліотечній вітальні 12 січня .
На заході були присутні інтелігенція міста Тисмениця – керівництво району, міста, вчителі, працівники культури та високоповажна родина Медвідь, усі, хто безпосередньо був причетний до того, щоб презентована книга побачила світ. На превеликий жаль він не дожив до цього дня, його забрала вічність, про яку Михайло Іванович часто роздумував, описував у своїх творах, полотнах. В той день учасники заходу дуже часто цитували, зверталися до висловів Михайла Івановича. Адже до кожної життєвої ситуації у нього завжди були підібрані логічні обгрунтування, роздуми, настанови. Людська повага до Михайла Івановича Медвідя виявилася дуже великою. Усі виступаючі вплітали у вінок світлої пам’яті свої спогади про цього дивовижно талановитого і доброго чоловіка, який причащав усіх своєю любов’ю до людей, до слова, історії, до рідної землі, завжди цитуючи слова Т.Г.Шевченка: «Та не однаково мені…». Вони звучали і будуть звучати відповідно до вимог часу, потреб України. Надзвичайно теплою, родинною була презентація книги, підсилена такими ж теплими фотослайдами із активного життєпису Михайла Івановича Медвідя.
«Не знаю чи слід залишу, чи в забуття порину. Надіюся, хоч може й без надії, але ти мій болю, моя ти Вкраїно, живи у добрі, святись і молодій». Такий, свого роду, месендж поширив для нас Михайло Іванович Медвідь.