Сьогодні в читальному залі Тисменицької  районної бібліотеки відбулась творча імпреза з людиною, яка любить свій рідний край і  допомогла  усім присутнім своїм серцем доторкнутися до слова – патріотичного, ліричного,  духовного, багатого Божою любов’ю і милосердям.

Це – творча зустріч з поетом, журналістом, членом  національної спілки письменників України Ярославом  Васильовичем Ткачівським . Поезія пана Ярослава дуже легко і гарно лягає на музику . Усі присутні мали можливість насолодитись й піснями у виконанні жіночого ансамблю «Перлина», під керівництвом заслуженого працівника культури України пані Марії Борис, яка сама написала музику до вірша «Коли цвітуть серця»,концертмейстер викладач школи мистецтв ім. Йова Княгиницького,  отець Любомир Медвідь, в доробку якого чимало музики на вірші пана Ярослава. Заслухались також піснею «Барвінок» на музику , яку написала і виконала наша землячка Зоряна Валіхновська.  Хочемо зазначити, що ці пісні увійшли до вже випущеного аудіо диску «Пригадай собі волошки…». Прозвучала поезія і з уст бібліотекаря бібліотеки-філіалу с. Одаї  Ганни Федорук «Карі очі».  Усі присутні  познайомились з останніми прозовими творами  «Монахиня» і «Навія», які проанонсував нам сам автор. До речі, нещодавно пан Ярослав удостоєний звання лауреата Міжнародної літературної премії ім.. Уласа Самчука за вагомий внесок у розвиток національної літератури загалом та зокрема за роман «Навія». Приємно було почути питання-поради  від старости ДІЛ «Сузір’я» Дарини Нагорної  , що треба зробити, щоб писати як Ткачівський. Це означає, що слова автора зачепили  і наших юних користувачів і учнів Тисменицької спеціалізованої школи з вивчення окремих предметів, які  радо відгукнулися на наше запрошення на творчу зустріч. Час злетів , як одна мить. Весь жар свого серця пан Ярослав Ткачівський передав і запалив ним усіх присутніх. На завершення автор обдарував усіх присутніх своїми книгами, а наш добрий товариш ,користувач бібліотеки, керівник ДІЛ «Сузір’я» пан Богдан Нагорняк подарував нашому гостеві музичний дарунок, який сподіваємось ,надихне на нову лірику і прозу.